Наше Кредо Репортаж Vox populi Форум Сотрудничество Подписка
Сюжеты
Анонсы
Календарь
Библиотека
Портрет
Комментарий дня
Мнение
Мониторинг СМИ
Мысли
Сетевой навигатор
Библиография
English version
Українська версiя



Лента новостей
Українська версiяArchive ]
Print this

ДОКУМЕНТ: Лист Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета голові Шевченківської районної у м. Києві Ради і Державної адміністрації з приводу ситуації навколо Свято-Миколаївської церкви


Шановний Вікторе Петровичу!

Змушений звернутися до Вас з приводу загострення конфлікту навколо Свято-Миколаївського храму по вул. Нагорній.

Ми частково розуміємо мотивацію та аргументи, якими послуговувалася місцева влада Шевченківського району, коли укладала договір між ШРДА, Благодійним фондом Єлизавети Романової та релігійною громадою УПЦ МП №7 від 03.12.07 про надання благодійного цільового пожертвування. Влада бажала завершити будівництво храму та додатково отримати кошти на ремонт дитячого садочка. Проте окремі аргументи на користь таких дій, а особливо спосіб, в який вони були проведені, викликає заперечення і справедливе обурення віруючих Київського Патріархату.

Місце під будівництво храму було освячене Патріархом Київським і всієї Руси-України. З 2001 р. громадою Святого Миколая УПЦ Київського Патріархату на чолі зі священиком Іваном Гащиним здійснюється регулярна релігійна діяльність. У 2003 р. громада встановила поруч з будівництвом храму малий храм-каплицю, який також був освячений Патріархом Київським і всієї Руси-України в присутності представників влади району. З цього часу в храмі регулярно здійснюються богослужіння. У грудні 2004 р. Патріарх Київський і всієї Руси-України освятив хрест на куполі храму Святого Миколая. Таким чином з самого початку будівництва тільки і виключно громада Київського Патріархату духовно опікувалася цією справою. Ніяких заперечень з боку влади щодо такого стану речей ні на адресу громади, ні до Київської Патріархії не надходило.

Храм-каплиця Святого Миколая був задуманий і будувався, як частина меморіального комплексу в пам’ять про жертв Чорнобильської катастрофи. Саме як об’єкт меморіального комплексу, а не як суто культова споруда, цей храм будувався за кошти бюджету Шевченківського району. Тому в оцінці факту будівництва зазначеного храму за кошти бюджету вважаю не зовсім коректним посилання на статтю 35 Конституції України і статтю 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", адже Шевченківський район фінансував не діяльність релігійної організації, а спорудження меморіального комплексу в пам’ять про подію, яка має загальносуспільне значення.

Про те, що міська влада не вважає доречним завершення будівництва за рахунок бюджету, ШРДА стало відомо ще в лютому 2007 р. (лист від 08.02.07 №049-09/752 Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації). Але ні тоді, ні пізніше громада Київського Патріархату не отримувала від влади жодних письмових пропозицій щодо завершення будівництва за власні кошти.

Натомість у вересні 2007 р. розпочався процес укладання угоди на користування храмом в обмін на благодійний внесок з громадою іншої юрисдикції – УПЦ Московського Патріархату, про що громада Київського Патріархату також жодним чином не була поінформована. У листопаді 2007 р. Шевченківська районна у м. Києві рада ухвалила рішення від 08.11.07 №318, яким надала згоду на прийняття благодійного цільового пожертвування і доручила ШРДА укласти договір з Благодійним фондом Єлизавети Романової та релігійною громадою УПЦ МП.

Дане рішення було прийняте на підставі неповної інформації і без урахування думки безпосередньо зацікавленої сторони – громади Київського Патріархату. При прийнятті рішення не було враховано той факт, що кілька років поруч з будівництвом діє каплиця Київського Патріархату, заснування і завершення будівництва храму Святого Миколая було освячене Предстоятелем УПЦ Київського Патріархату, а також те, що Київський і Московський Патріархат знаходяться у непростих взаємних стосунках.

Останній фактор ускладнює також те, що громаду УПЦ МП очолює священик Р. Барановський, який свого часу вийшов зі складу Київського Патріархату і особливо вороже налаштований до нашої Церкви. Все це робить мирне співіснування двох громад на одній території проблематичним і потенційно конфліктним, що і показали подальші події.

Слід відзначити, що в даній місцевості існує щонайменше три громади УПЦ МП, дві з яких мають у своєму користуванні типові старовинні храми – Кирилівську церкву та Макаріївську церкву на Татарці, а одна використовує пристосоване приміщення. Жодного діючого храму Київського Патріархату, окрім тимчасового храму-каплиці, в даному мікрорайоні немає.

Ми розуміємо, що чинне законодавство України не встановлює обов’язкових правил щодо визначення релігійної громади і порядку передачі їй для проведення богослужінь храмів, збудованих за рахунок бюджетних коштів, адже такі випадки є унікальними. Ми розуміємо, що районна влада мала право укладати з Благодійним фондом Єлизавети Романової і релігійною громадою УПЦ МП договір про надання благодійного цільового пожертвування. Але з точки зору моралі цей договір є нічим іншим, як фактичним продажем права користування храмом Святого Миколая громаді Московського Патріархату, в той час, як він зводився і освячувався, як храм Київського Патріархату. В противному випадку будь-які дії з купівлі-продажу можна назвати благодійною допомогою: покупець "жертвує" продавцю кошти, а продавець "жертвує" покупцю певні матеріальні цінності або надає "благодійні" послуги.

В часи Радянського Союзу все майно релігійних організацій належало не їм, а державі – навіть створене за власні кошти вже при радянській владі. Держава не вважала за потрібне зважати на такі, невід’ємно пов’язані з храмом поняття, як святість, освячення, святиня. Ми добре пам’ятаємо, як держава пограбувала церковне майно у 20-30-х роках, а у 60-80-х роках наживалася на Церкві за рахунок грабіжницьких (понад 80%) податків та вимушених "добровільних пожертв" у Фонд миру, які обчислювалися сотнями тисяч рублів на рік. Це відповідало закону – але навряд-чи було справедливим! Можливо саме характерний для часів СРСР розрив між законом і правдою привів до того, що радянська влада впала, а її закони скасувалися. Те, що в незалежній Україні влада взялася за відтворення знищених святинь – визнання її морального боргу перед суспільством і Церквою за роки гонінь і політики державного войовничого атеїзму.

Шановний Вікторе Петровичу!

Громада Святого Миколая УПЦ Київського Патріархату в Шевченківському районі м. Києва, вірні нашої Церкви не тільки в Києві, але й у всьому світі, глибоко обурені тим, що таємно від громади Київського Патріархату права на храм-меморіал Святителя Миколая на вул. Нагорній були фактично продані громаді Московського Патріархату. Цим зневажено наші релігійні почуття, закладено можливість міжконфесійного протистояння, яке виявилося у подіях січня-лютого 2009 р. Тоді від священика УПЦ МП наші вірні чули навіть погрози: "А чи ви не боїтеся, що одного ранку прийдете, а вашої каплиці – немає?"

Враховуючи те, що Шевченківська РДА і районна рада при прийнятті рішення про долю будівлі храму на вул. Нагорній не вивчила і не врахувала думку громади Київського Патріархату, чим дала підстави до появи точки міжконфесійного протистояння, просимо Вас, і у Вашій особі ШРДА і районну раду, – переглянути і скасувати рішення Ради від 08.11.07 №318, яким надано згоду на прийняття благодійного цільового пожертвування і доручено ШРДА укласти договір з Благодійним фондом Єлизавети Романової та релігійною громадою УПЦ МП.

Звертаємо увагу на те, що за період від часу укладення договору і дотепер ніяких видимих дій для його виконання з боку фонду і громади УПЦ МП (окрім незначних спроб продовжити будівництво) не було вчинено. Храм залишається в тому ж стані, що і півтора роки тому, а реконструкція дитячого садочка по вул. Салютній за благодійні кошти не проведена. Враховуючи це, а також те, що УПЦ МП має у даному мікрорайоні два типових храми та одне пристосоване приміщення, а Миколаївський храм – єдиний, який можуть повноцінно відвідувати мешканці цього мікрорайону – вірні Київського Патріархату, просимо розірвати договір між ШРДА, Благодійним фондом та релігійною громадою УПЦ МП №7 від 03.12.07 про надання благодійного цільового пожертвування.

Якщо фондом і громадою УПЦ МП були перераховані якісь кошти – вони можуть бути передані на завершення будівництва храму Митрополита Михаїла при Жовтневій лікарні, настоятелем якого є священик Роман Барановський. Викликає здивування той факт, що маючи у своєму підпорядкуванні зведений за кошти бюджету, але не завершений храм при Жовтневій лікарні, свящ. Р. Барановський та його брат, голова фонду І. Барановський, прагнуть спрямувати чималі кошти на добудову чужого храму в іншому районі Києва.

Не зважаючи на те, що станом на сьогодні Меморіальний комплекс і розташований на його території храм-каплиця є об’єктом незавершеного будівництва, а отже перебування на його території будь-яких сторонніх осіб і проведення будь-яких заходів, крім будівельних робіт, суворо заборонено, громаді УПЦ МП було кілька разів надано можливість звершувати тут свої богослужіння. Востаннє це відбулося 22 лютого 2009 р., при чому прохід до недобудованого храму представників УПЦ МП забезпечували правоохоронці з Шевченківського районного відділу міліції. Застосування таких подвійних стандартів (допуск до храму представників УПЦ МП і не допуск вірних УПЦ Київського Патріархату) є однією з причин загострення міжконфесійного протистояння. Тому просимо до розв’язання спірної ситуації вжити належних заходів для недопущення на територію храму громади Московського Патріархату і звершення нею там богослужінь.

Наша Церква не бажає загострення конфлікту, але її вірні не можуть і не будуть спокійно спостерігати за нехтуванням їхніми правами та релігійними почуттями. Просимо Вас, шановний Вікторе Петровичу, прислухатися до голосу вірних Київського Патріархату, який, згідно даних соціологічних опитувань, підтримує більше половини киян, і задовольнити наші прохання. Зі свого боку ми готові до конструктивного діалогу з владою Шевченківського району щодо подальшої долі храму Святого Миколая.

З повагою

ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський
і всієї Руси-України


[ Back to list ]


Заявление Московской Хельсинкской группы и "Портала-Credo.Ru"









 © Портал-Credo.ru 2002-20 Рейтинг@Mail.ru  Rambler's Top100  Яндекс цитирования