Наше Кредо Репортаж Vox populi Форум Сотрудничество Подписка
Сюжеты
Анонсы
Календарь
Библиотека
Портрет
Комментарий дня
Мнение
Мониторинг СМИ
Мысли
Сетевой навигатор
Библиография
English version
Українська версiя



Лента новостей
Українська версiяArchive ]
Print this

АРХІВ: Архиєпископ Київський і Чигиринський Никанор (Бурчак-Абрамович), Митрополит УАПЦ на Еміґрації († 1969): «Коли Українська Церква стане міцною, тоді й узнання посиплються»


Не треба перейматися тим, що, мовляв, Української Церкви "ніхто не визнає" чи, як плетуть вороги Української Церкви, вона "не входить у склад Вселенської Православної Церкви". Що хтось там нас не визнає, – нас нічого те не може обходити. Ніякого визнання ні від кого ми не потрібуємо, бо Церква наша є продовжницею Церкви св. Апостола Андрія Первозванного і св. Володимира Рівноапостольного. Протягом довгих століть була вона у тісному союзі з усіма Православними Церквами, що православно ісповідують віру Христову. Коли ж хто-будь через нерозсудливість свою чи нехристиянську злостивість, не мавши в собі духа Любови Христової, заперечує це, то з ними й діла не треба мати, як з "митарями й язичниками" (Мф. 18, 17). Віддадуть вони відповідь за цей злочин перед Господом на Страшному Суді Його.

То стара річ, що узурпатори церковної влади неохоче подають руку помочи тим, що потрібують її. Москалі на узнання [визнáння] незалежности своєї Церкви ждали 126 років, Болгари 73 роки. Пождемо й ми. А тим часом мусимо організовуватися біля своєї рідної Церкви, зміцнювати її. Коли вона стане міцною, то й узнання посиплються.

Так само стоїть справа з нібито "неприналежністю Церкви нашої до Церкви Вселенської". За догматами Православної Церкви всякий православний християнин, що правильно охрещений, тим самим є членом Вселенської Православної Церкви. Через те, що його хтось там захоче не признати, положення не міняється і він залишається членом Вселенської Церкви.

Головою Церкви є Господь наш Іисус Христос, Який невидимо перебуває у всякій людині, яка прийняла і приймає Тіло і Кров Його. Усі люди, що православно вірують в Господа Ісуса, становлять Церкву Його. І не діло якогось там патріарха чи митрополита квестіонувáти [брати під сумнів] приналежність віруючої людини до Церкви Христа. А розмови про це ріжних духовних спекулянтів – одна лише облуда.

Українська Православна Церква існує, існувала і буде існувати, незалежно від того, чи хтось там погоджується чи не погоджується з тим. Кажу це вам для того, щоб мали ви мужність і певність у нашій слушності: "У світі скорбні будете, але мужайтеся, бо Я переміг світ" (Ін. 16, 33).

Часто люди плутають титул Константинопольського Патріярха (Вселенський) з поняттям Вселенської Церкви. Титул є тільки титул і більш нічого, а право керувати всією Вселенською (Всесвітньою) Церквою належить тільки Вселенським Соборам. Ні один ні патріарх, ні митрополит цього права не має. Це людські видумки, розраховані на темноту духовного Стада.

З цього не виходить, що ми не повинні шанувати Високих духовних Осіб, коли вони на це заслуговують. Але тільки – коли заслуговують. З авторитетом люди не родяться, його треба заслужити.

 

Джерело: Юрій Юс. До питання визнання Вселенськими Патріярхами Автокефальної Української Православної Церкви // Новий Літопис. – Ч. 1 (6), 1963. – Сс. 56-58.

 

Пожалуйста, поддержите "Портал-Credo.Ru"!


[ Back to list ]


Заявление Московской Хельсинкской группы и "Портала-Credo.Ru"









 © Портал-Credo.ru 2002-18 Рейтинг@Mail.ru  Rambler's Top100  Яндекс цитирования